Стрибки в мішках
це весела гра, змагання та майже спорт для дошкільнят та школярів молодших класів. За бажанням у цьому конкурсі можуть брати участь і старші діти, і навіть дорослі. Кількість учасників не обмежена.
Правила гри такі
На землі на деякій відстані один від одного кресляться дві лінії – старт і фініш. Довжина дистанції залежить від віку гравців. Учасники діляться на команди або змагаються за принципом «кожен сам за себе». При цьому руками гравці притримують край мішка на рівні пояса чи грудей. Кому як зручно. За командою судді «спортсмени» розпочинають рух. Рухатися зазвичай намагаються стрибками. Так зручніше та швидше. Завдання кожного учасника – дістатися фінішу раніше за інших. Гравцям, які вистрибнули з мішка під час змагання, зараховується поразка.
Змагання можна проводити в кілька етапів
Якщо кількість учасників велика і мішків на всіх не вистачає, то змагання можна проводити в кілька етапів, на час або з визначенням фіналістів. У першому випадку суддя фіксує час проходження дистанції кожного гравця. У кого воно найкраще, той і переміг. У другому – з кожного етапу відбирається кілька фіналістів. Наприклад, двоє лідерів у кожному забігу. Між ними триває фінал. Переможець фіналу стає переможцем усього змагання.
Найцікавіше проводити естафету
Виглядає це так. Команди розбиваються на однакову кількість учасників у кожному. Наприклад, по чотири гравці. По дві людини з кожної команди займають місця на лінії старту та фінішу. Перші гравці забираються в мішки та за командою судді починають рух. Досягши позначки фінішу, гравець команди вибирається з мішка. Його місце у мішку посідає другий учасник команди. Він проходить (точніше, прострибує) дистанцію у зворотний бік і на лінії старту передає мішок наступному учаснику. Переможцем стає та команда, представники якої пройдуть усю дистанцію естафети першими.